З усього того, чому я навчалася на цьому тренінгу, на мою думку,
найефективнішим для навчання моїх учнів буде удосконалення навичок
використання різних інформаційних ресурсів і практичне застосування
методу проектів на уроках історії.


В процесі навчання дуже важливо
враховувати особливості підготовленості кожного учня, тобто проводити диференційоване навчання. Для цього мають
бути підготовлені різні матеріали . Це інформаційні картки, що містять
також питання по даному тексту, це
задачі (наприклад, відлік часу в історії, що часто викликає складнощі), це
ілюстративний матеріал, ребуси, кросворди ін.. Позитивні результати дає метод
«Навчаючи – вчуся», що викликає у дітей великий інтерес, оскільки дуже цікаво
опинитися в ролі вчителя, привернути до себе увагу товаришів. Розвитку інтересу
до предмета сприяють різноманітні дидактичні ігри. Використання методу проектів
передбачає застосування комп ютерних технологій, що допоможуть учням вжитися в
нову для них роль вчителя. Роль самого вчителя при цьому теж змінюється від
традиції до фасилітації, ненів язливої допомоги в пошуку способів виявлення і
розв язування проблем.
При традиційному
навчанні учень – виконавець. Він прослухав
матеріал теми, закріпив його за підручником чи допоміжними матеріалами і
показав свої знання під час опитування. За системою проектного навчання учень –
автор. Він обирає сам тему проекту, розробляє план, узгоджуючи його з учителем
чи однокласниками, якщо є попереднє обговорення. Він сам проводить пошукову
роботу, обирає ті чи інші джерела,
складає проект і проводить презентацію. Все це буде неможливим без певних
навичок роботи з комп ютером, використання інтернет-ресурсів, їх критичного
осмислення.